Кадзуйо Седзіма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кадзуйо Седзіма
яп. 妹島 和世
яп. 妹島和世
Кадзуйо Седзіма у 2009
Народження29 жовтня 1956(1956-10-29) (68 років)
КраїнаЯпонія Японія
НавчанняЯпонський жіночий університетd, Ibaraki Prefectural Mito First High Schoold і Sukegawa Junior High Schoold
ВчителіТойоо Іто
Діяльністьархітекторка
Архітектурний стильмодернізм
Найважливіші спорудиInstitut Valencià d'Art Modernd
ЧленствоSejima & Associates, Kazuyod
ЗакладTama Art Universityd, Японський жіночий університетd і Віденський університет прикладних мистецтв
Нагороди
Сайтsanaa.co.jp
CMNS: Кадзуйо Седзіма у Вікісховищі

Кадзуйо Седзіма (яп. 妹島 和世; нар. 29 жовтня 1956, Префектура Ібаракі, Японія) — японська архітекторка, володарка Прітцкерівської премії з архітектури 2010 року разом із Рюе Нісідзавою.[1] Вона відома використанням чистих модерністських елементів, таких як гладкі, чисті й блискучі поверхні, зроблені зі скла, мармуру і металів.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вивчала архітектуру в приватному жіночому університеті, який закінчила у 1981. Після навчання розпочала професійну діяльність в бюро архітектора Тойоо Іто.

У 1987 відкрила власне архітектурне бюро "Kazuyo Sejima & Associates".

У 1995 разом з Рюе Нісідзавою, який прцював з нею ще у бюро Тойоо Іто, заснували архітектурну фірму SANAA (Sejima And Nishizawa And Associates) в Токіо.

Викладала у Принстонському університеті, у Федеральній політехнічній школі Лозанни, Університеті мистецтв Тама та Університеті Кейо у Токіо. Пізніше Седзіма обіймала посаду професорки в Університеті Кейо.

У вересні 2005 їй та Рюе Нісідзаві було доручено розробку проєкту нового художнього музею у французькому місті Ланс «Музей Лувр-Ланс».[2]. 2012 року музей Лувр-Ланс відкрив свої двері для відвідувачів.

У 2010 призначили директоркою архітектурного напряму Венеціанського бієнале, у рамках якого вона курувала 12-ту Міжнародну архітектурну виставку. Вона стала першою жінкою, яка коли-небудь була обрана на цю посаду.

У 2010 отримала Прітцкерівську премію з архітектури разом із Рюе Нісідзавою.[1]

Проєкти

[ред. | ред. код]
Будинок для фірми Крістіан Діор в Токіо
«Цольферайн-хаус» Школи менеджменту та дизайну в Ессені
Кав'ярня в Кога-парку, Ібаракі
  • Вікенд-хаус — 1997 по 1998 — префектура Ґумма, Японія
  • Центральні сховища фірми Такео — 1999 по 2000 — префектура Токіо, Японія
  • Житловий будинок в місті Камакура — 1999 до 2001 — префектура Канаґава, Японія
  • Апартаменти в місті Ісікава — з 2001 — префектура Тіба, Японія
  • Апартаменти Еда — 2002 по 2010 — префектура Канаґава, Японія
  • Апартаменти Фунабасі — 2002 по 2004 — префектура Тіба, Японія
  • Будинок Моріяма — 2002 по 2010 — префектура Токіо, Японія
  • Музей Планета Любові-2003 — префектура Окаяма, Японія
  • Відео-павільйон — 2003 по 2010 — префектура Каґава, Японія
  • Житловий будинок — 2003 до 2010 — Тяньцзінь, Китай
  • Офісна будівля Benesse Art Site Naoshima — 2004 — префектура Каґава, Японія
  • Житловий будинок — 2004 по 2010 — префектура Токіо, Японія
  • Цольферайн-Кубус, — 2005 — Ессен, Німеччина
  • Павільйон для галереї Серпентайн — 2009 — Лондон, Велика Британія
  • Музей Наосіми-2005 по 2010 — префектура Каґава, Японія
  • Музей Товада — 2005 по 2010 — префектура Аоморі, Японія
  • Навчальний центр Rolex, (Rolex Learning Center), Федеральна політехнічна школа — 2010 — Лозанна, Швейцарія.
  • Музей Лувр-Ланс, — 2012 — Ланс, Франція

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Pritzker Prize 2010 Media Kit [Архівовано 29 березня 2010 у Wayback Machine.], retrieved 29 March 2010
  2. , Jean-Jacques Larrochelle Le Louvre-Lens, Equerre d'argent [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.], Le Monde, 19 novembre 2013

Посилання

[ред. | ред. код]